Вест-портські вбивства
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вест-портські вбивства (англ. West Port murders, також Burke and Hare murders) — серія з 16 вбивств[1], здійснених з листопада 1827 по 31 жовтня 1828 року в околицях вулиці Вест-Порт в Единбурзі ірландськими іммігрантами Вільямом Берком (англ. William Burke) і Вільямом Геєром (англ. William Hare). Берк і Геєр продавали трупи своїх жертв як матеріал для препарування відомому шотландську хірургу, анатому і зоологу Роберту Ноксу (1791—1862) — провідному викладачу приватних анатомічних курсів Барклая, які користувалися популярністю у студентів медичної школи Единбурзького університету. Спільницями злочинців стали співмешканка Берка Хелен Макдугал (англ. Helen McDougal) і цивільна дружина Геєра Маргарет (уроджена Лерд; англ. Margaret Laird)[2]. Спосіб убивства, який застосовували Берк і Геєр — удушення шляхом здавлювання грудної клітини жертви — отримав в англійській мові самостійну назву burking, від burke — вбити, задушити; у переносному значенні — зам'яти справу, розправитися тихо і непомітно (за іменем Вільяма Берка, головного виконавця вбивств)[3].
Після низки слідчих дій злочинці та їх спільниці були заарештовані і передані суду. Хелен Макдугал і Маргарет Геєр за деякий час були звільнені з-під варти через недостатність доказів їх вини. Вільям Геєр, уклавши угоду зі слідством, погодився дати свідчення проти Берка в обмін на імунітет від подальшого судового переслідування. 28 січня 1829 року за вироком суду Берк був повішений перед собором Сент-Джайлс[en], після чого його тіло було публічно розітнуте в единбурзькому медичному коледжі професором анатомії Елікзандром Монро[en]. Нокс, хоча й не втратив ліцензії на медичну практику, підпав під громадський осуд і пізніше був вимушений виїхати з Единбурга.
Історія Берка і Геєра спонукала парламент у 1829 році створити комісію для детального дослідження стану справ в британській анатомії. Робота комісії закінчилася прийняттям у 1832 році «Анатомічного акту», який скасував звичай анатомування трупів страчених злочинців і дозволив медичним закладам використовувати трупний матеріал для анатомічних і навчальних цілей.