Велика дивергенція
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Велика дивергенція або європейське диво — це соціоекономічний зсув, в результаті якого західний світ (тобто Західна Європа та частини Нового Світу, де місцеві нації зайняли домінантне місце) подолав домодерні обмеження зростання і у XIX столітті постав як наймогутніша і найбагатша світова цивілізація, затьмаривши Імперію Великих Моголів, Китай династії Цін, Ісламський світ, Корею Чосонів та Японію часів Токуґави.
Науковці пропонували широкий спектр теорій, які могли б пояснити, чому сталась Велика дивергенція, включаючи географію, культуру, інституції, колоніалізм, ресурси та просто вдачу.[3] Існує суперечність з приводу номенклатури «великої» дивергенції, оскільки чіткою точкою початку дивергенції традиційно вважається XVI чи навіть XV століття, після комерційної революції та витоків меркантилізму і капіталізму впродовж епохи Відродження та Доби великих географічних відкриттів, зародження європейських колоніальних імперій, протоглобалізації, наукової революції чи епохи Просвітництва[4][5][6][7]. Однак найбільший стрибок дивергенції стався в XIX столітті разом з Промисловою революцією та Технологічною революцією. З цієї причини «Каліфорнійська школа» вважає лише ці точки у часі великою дивергенцією[8][9].
Технологічний прогрес у таких галузях, як залізничні дороги, пароплавство, гірництво та сільське господарство, був сприйнятий на Заході значно серйозніше, ніж на Сході під час Великої дивергенції. Технологія вела до посилення індустріалізації та економічної складності в галузях сільського господарства, торгівлі, палива та ресурсів, все більше розділяючи Схід і Захід. Використання Західною Європою вугілля в ролі енергозамінника деревини в середині XIX століття дало їй потужний поштовх до сучасного виробництва енергії. У ХХ столітті Велика дивергенція досягла свого апогею перед Першою світовою війною і тривала до початку 1970-х; згодом, після двох десятиліть невизначених коливань, наприкінці 1980-х її змінила Велика конвергенція, в момент коли більшість країн третього світу досягли значно вищих темпів економічного зростання, ніж у більшості країн першого світу.[9]