Вашингтонська декларація
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вашингтонська декларація (повна назва — Декларація незалежності чехословацького народу тимчасового уряду Чехословаччини) (чеськ. Washingtonská deklarace (Prohlášení nezávislosti československého národa jeho prozatímní vládou československou), словац. Washingtonská deklarácia (Prehlásenie nezávislosti československého národa dočasnou vládou československou)) — декларація лідерів чехів і словаків у вигнанні, написана Томашем Гаррігом Масариком 13—16 жовтня 1918 року у Вашингтоні[1][2] і вперше опублікована 18 жовтня 1918 року в Парижі[3]. Декларація проголосила незалежність Чехо-Словацької держави[4].
Вашингтонська декларація | |
Назва | чеськ. Prohlášení nezávislosti československého národa jeho prozatímní vládou československou |
---|---|
Підзаголовок | (tzv. Washingtonská deklarace z 16. října 1918) |
Видання або переклади | Declaration of Independence of the Czechoslovak Nation by its Provisional Governmentd |
Автор | Томаш Гарріг Масарик |
Мова твору або назви | чеська |
Дата публікації | 18 жовтня 1918 |
Повний твір доступний на | archive.org/details/declarationofind00cze |
Прийнятий законодавцем | Czechoslovak National Councild |
Статус авторських прав | 🅮 і 🅮 |
Вашингтонська декларація відкинула можливість федеральної перебудови Австро-Угорщини і проголосила самостійність Чехо-Словацької держави, основними принципами якої були оголошені ідеали сучасної демократії. Декларація проголосила: новостворена держава буде республікою, що гарантує повну свободу совісті, віри, слова, друку і зборів, а також право на подавання петицій. Релігія відділялася від держави[5][6].
Декларація гарантувала рівне виборче право для обох статей, пропорційне представництво меншин в управлінні державою, визначила принципи парламентської демократії, заміну постійної армії міліцією і оголосила план з проведення широкої соціальної та економічної реформи, що передбачала, зокрема, скасування дворянських титулів.
У декларації використовувався термін «чехословацький народ», чим вона відрізнялася від попередніх клівлендської і піттсбурзької угод, в яких писалося про два народи, чехів і словаків.
Декларацію підписали:
- Томаш Гарріг Масарик — як прем'єр-міністр і міністр фінансів;
- Мілан Растіслав Штефаник — як міністр національної оборони;
- Едвард Бенеш — як міністр закордонних і внутрішніх справ.
Одночасно з публікацією Вашингтонської декларації міністр закордонних справ Австро-Угорщини Дьюла Андраші, надіслав президенту Сполучених Штатів Вудро Вільсону ноту (нота Андраші)[7], в якій йшлося про готовність його країни прийняти умови миру зі США і згоду з визнанням прав чехословаків і югославів[8]. Австро-Угорський імператор Карл I видав того ж дня маніфест «Моїм вірним австрійським народам»[9], в якому пропонував зберегти цілісність Австро-Угорщини і запропонував федеративний устрій майбутньої Австрії. У той час, однак, імперія була вже на грані розпаду.