Битва за Кан
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Битва за Кан (англ. Battle for Caen, нім. Schlacht um Caen) — битва між британсько-канадськими та німецькими військами за контроль і утримання французького міста Кан у ході Нормандської операції. Битва розпочалася відразу після висадки союзного десанту в операції «Нептун» і тривала протягом двох місяців з 6 червня до 6 серпня 1944 року[9][10].
Битва за Кан Battle for Caen | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Нормандська операція Операція «Оверлорд» | |||||||
Бойові дії на підступах до Кана. Вибух вантажівки з боєприпасами 11-ї бронетанкової дивізії. Операція «Епсом». 26 червня 1944 | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Велика Британія Канада |
Третій Рейх | ||||||
Командувачі | |||||||
генерал Бернард Монтгомері генерал Майлз Демпсі лейтенант-генерал Гай Сімондс |
генерал-полковник Фрідріх Долльман † СС-обергруппенфюрер Пауль Гауссер генерал танкових військ Лео Гайр фон Швепенбург СС-обергруппенфюрер Йозеф Дітріх | ||||||
Військові сили | |||||||
3 бронетанкові дивізії[Прим. 1], 11 піхотних дивізій,[Прим. 2] 5 бронетанкових бригад[Прим. 3], 3 танкові бригади[Прим. 4] |
7 піхотних дивізій[Прим. 5], 8 танкових дивізій, 3 танкових батальйонів важких танків | ||||||
Втрати | |||||||
~50 539 загальні втрати [Прим. 6] | приблизно еквівалентні втратам союзників 550 танків [Прим. 7] |
- Не варто плутати з битвою за Кан часів Столітньої війни
Розташоване на відстані 14 км від північного морського узбережжя Нормандії місто Кан на літо 1944 року вважалося союзниками одним з найважливіших транспортних вузлів у всій смузі висадки сил вторгнення. В Кані з'єднувалися декілька залізниць, шосейних доріг і сходилися річки Орн, Одон і Канський канал, тому командування союзних армій розраховувало захопити його в перший же день операції «Нептун». Більш того, навколишня місцевість на відміну від характерного північно-французького ландшафту, насиченого бокажем, зрошувальними каналами, важкопрохідного для бойової техніки, мала відкритий рівнинний характер і давала можливість розвинути наступ в обох напрямках: або англо-канадським військам на схід, або німцям на захід для удару у фланг десанту, що висадився. Тому, обидві сторони чітко усвідомлювали стратегічне значення невеликого французького міста. Однак, через серйозні прорахунки та невиконання замисленого союзниками призвело до того, що міста Кан, а також Байо та Карантан, не були захоплені в перший день операції.
Союзники, закріплюючись на захоплених плацдармах та повільно розширюючи їх, згаяли час. Лише наступного дня після висадки, 7 червня 3-тя британська піхотна дивізія у взаємодії з британськими десантниками 6-ї дивізії розпочала операцію «Перч». За мету визначалося захоплення Кана та вихід на східний берег річки Орн. Однак, британські війська так і не змогли виконати визначене командувачем генералом Б.Монтгомері завдання, — захопити місто, бо німецькі війська, прекрасно розуміючи стратегічну значність міста, відчайдушно його обороняли. До того ж, чималу роль зіграли й затори на узбережжі, викликані великим скупченням людей і техніки на вузькій береговій смужці, що не дозволило підрозділам 3-ї дивізії оперативно просунутися до Кану.
Наприкінці червня в операціях «Матліт» і «Епсом» союзники поліпшили своє оперативне становище, по-суті обложивши ліву частину міста з трьох сторін, але головного — опанування Кана так і не досягли.
З 8 до 9 липня 1944 року британсько-канадські війська спробували провести наступну потужну наступальну операцію під кодовою назвою «Чарнвуд». Проте, попри масштабне бомбардування міста та околиць 457 бомбардувальниками союзникам вдалося захопити лише північну частину Кана, прорватися за річку Орн та створити плацдарми у південній частині міста німці їм не дали. 18-20 липня англо-канадські війська провели дві паралельні операції «Атлантик» і «Гудвуд» із застосуванням потужних бронетанкових з'єднань із завданням опанувати найбільшою східною частиною Кана, що відкривала шлях з Нормандії в центр Франції. Німці відчайдушно чинили опір та вимушені були утримувати на цьому напрямку свої найпотужніші танкові сили, зокрема XLVII, есесівські I і II танкові корпуси.
25 липня, через 8 тижнів після висадки союзників на узбережжя Нормандії, скориставшись перевагами ситуації, коли основне угруповання вермахту зав'язло в боях за Кан на східному фланзі сил вторгнення, американська 12-та група армії розпочала операцію «Кобра», метою якої було завдавання потужних ударів по всьому фронту, що займали американські війська, з метою прориву в глибину оборони військ вермахту. Одночасно, II канадський корпус завдавав відволікаючого удару північніше Кану для введення командування вермахту в оману стосовно дійсного напрямку зосередження основних сил англо-американських військ та тим самим сприяв успіху прориву головних сил союзників у ході операції «Кобра».
Результатом двомісячних запеклих боїв за місто та бомбардувань авіацією стало те, що Кан був практично вщент зруйнований, 73 % його будинків перетворилися на руїни[11], велика кількість місцевого французького населення загинула, так за даними декількох істориків з 60 000 населення до кінця битви живими лишилося тільки 17 000[12]. У післявоєнний час Кан відновлювався протягом тривалого часу і лише в 1962 році закінчив роботи з реконструкції міста.