Бада́хоська та́йфа (ісп. і порт. Taifa de Badajoz; араб. طائفة بطليوس) — в 1012–1094 і 1144—1150 роках ісламська монархічна держава на Піренейському півострові зі столицею в місті Бадахос. Розташовувалася на землях сучасної південно-західної Іспанії та центральної Португалії. Одна із тайф-еміратів (князівств), які виникли після розпаду Кордовського халіфату. Заснована Сабуром, колишнім рабом, хаджибом Нижньої марки і управителем Бадахоса. 1022 року престол захопив його візир Абдаллах аль-Афтас, що започаткував Афтаську династію. 1034 року він завоював Лісабонську тайфу, яку очолювали нащадки Сабура. 1055 року Бадахоська тайфа стала васалом християнського Кастильсько-Леонського королівства, втративши землі на півдні річки Мондегу. Одночасно вона вела виснажливу війну із Севільською тайфою, яка загарбала значну частину земель. 1066 року після смерті Абу Бакра, сина Абдаллаха, спалахнула міжусобиця між його синами, в якій переміг перший Яхія. 1086 року він зрадив леонців й взяв участь у битві при Саграхасі на боці їхніх ворогів — Альморавідів. Проте після перемоги уклав союз із леонським королем Альфонсо VI, побоюючись посилення марокканської імперії на півострові. 1094 року Альморавіди захопили Бадахоську тайфу, а Яхію з первістками убили. 1144 року Бадахоська тайфа відновила незалежність, але за п'ять років була підкорена військами Альмохадської держави. На кінець Реконкісти терени тайфи були поділені між християнськими королівствами Кастилії та Португалії.
Коротка інформація
Закрити