Архітектура Італії
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Архітектура Італії дуже різноманітна за архітектурними стилями, які не можна класифікувати за періодом або регіоном, внаслідок історичної роздробленості Італії на невеликі держави[1]. Історія італійської архітектури нараховує кілька тисячоліть. Італія зробила величезний внесок до світової архітектури: саме стародавні римляни почали активно використовувати та поширили на території Європи такі конструкції як арка, купол, акведук. Італія — батьківщина Ренесансу (XIV—XVI століття)[2] та палладіанства — мистецького руху, що надихнув інші архітектурні течії в Європі та Америці, стилю бароко[2], а також італійського стилю[en] у світовій архітектурі XIX століття.
В Італії нараховується понад 100 000 пам'яток культурної спадщини, зокрема й архітектури (музеї, палаци, будинки, церкви, вілли, фонтани тощо)[3]. Разом із Китаєм, Італія посідає перше місце у світі за кількістю пам'яток (55), внесених до списку світової спадщини ЮНЕСКО[4], причому 23 з них визнані шедеврами людського генія. В цій країні розташована низка шедеврів світової архітектури, таких як Колізей, Міланський собор, собор святого Петра, Моле-Антонелліана тощо.