Артилерія Середньовіччя
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Артилерія Середньовіччя загалом складалася з гармат — великої трубчастої вогнепальної зброї, яка була розроблена для стрільби важкими снарядами на далекі відстані. Рушниці, бомби, ракети та гармати вперше були винайдені в Китаї за правління китайської династії Сун, а згодом ця зброя поширилася Європою та Середнім Сходом.
Хоча порох в Європі був відомий вже в високому середньовіччі, оскільки гармати та вибухові речовини використовували монголи та найняті ними китайці, під час монгольського завоювання Європи, європейські зразки гармат з'явилися лише в пізньому середньовіччі. Можливо, перші гармати були застосовані в Європі на Піренеях, під час християнських воєн проти мусульман в XIII столітті; найперші підтверджені джерелами згадки використання гармат на Середньому Сході, стосуються того ж часу. Перші англійські гармати з'явилися 1327 року і використовувалися під час Столітньої війни, коли у битві при Кресі було застосовано спрощені гармати, 1346-го. До кінця XIV століття, засвідчено використання гармат також в Польському та Шведському королівствах, Московському князівстві, Візантії та Османській імперії.
Перші середньовічні гармати, були опуклими, вазо-подібними і використовувалися більше для психологічного впливу, ніж для ураження живої сили супротивника. Пізніші кулеврини, стали перехідним різновидом зброї - від ручної зброї до повноцінної гармати, та використовувалися як протипіхотна зброя. Протягом 15-го століття, гармати отримали потужний розвиток, бомбарди стали дієвою облоговою зброєю. Наприкінці цього періоду гармати витіснили всі види застарілої облогової зброї.
Далекобійність тодішніх гармат вирізнялася доволі високими показниками. Прямим наведенням вони могли бити на 700 метрів, а навісом — до 3 кілометрів. Наприклад, далекобійність найкращої турецької гармати угорського виробництва Базиліка, 1453 року досягала 2 км.
Латинізоване слово canon (звідси й староукраїнське канона) почали використовувати для позначення зброї 1326 року в Італії, а з 1418-го в Англії. Воно походить від лат. canna, що значить «очерет, тростина»[2]. Слово bombardum («бомбарда») було першим терміном, який застосовували для позначення гармат, але з 1430-го, його почали використовувати лише для позначення особливо великих гармат[3].