Арабська работоргівля
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Арабська работорглівля, також Східно-африканська работоргівля та работоргівля у Індійському океані — це загальна назва работоргівлі, що мала місце в арабському світі, в основному у Західній Азії, Північній Африці, Південно-Східній Африці, на Африканському Розі, а також в деяких частинах Європи (наприклад, Піренейському півострові і Сицилії) в період панування арабів в цих районах[1]. Торгівля людьми тривала переважно між середньовічною епохою і початком XX століття та здійснювалася через рабовласницькі ринки цих районів. Людей захоплювали здебільшого у внутрішніх районах Африки[2], Південної та Східної Європи[3][4], Кавказу і Центральної Азії.
Доктор Волтер Родні[5] стверджує, що термін арабська работоргівля є історично неправильною назвою, оскільки в цей період работоргівлею займались безліч етнічних груп і народностей які проживали як на території цих країн так і за її межами. В багатьох випадках торговці не були арабами.
Протягом VIII і IX століть, в період існування Фатімідського халіфату, більшість рабів були європейцями (так звані сакаліба), захопленими на узбережжях Європи під час воєн. За оцінками істориків, між 650 і 1900 роками від 10 до 18 мільйонів людей були поневолені арабськими работорговцями і вивезені з Європи, Азії та Африки через Червоне море, Індійський океан і пустелю Сахара. При цьому раби походили з безлічі регіонів. Серед них були представники середземноморських народів, перси, народи Кавказу і Закавказзя (Грузія, Вірменія), Центральної Азії і Скандинавії, Англії, Голландії та Ірландії, в тому числі представники африканських народів. Пізніше у Східній Африці у XVIII і XIX століттях почали домінувати європейські колоніальні торговці.