Аміші
менонітська течія анабаптистичного походження / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Аміші?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
А́міші (англ. Amish [ˈɑːmɪʃ], нім. Amische, пенсил.-нім. Amisch) — меннонітська течія анабаптистичного походження. Християнська спільнота, засновником якої був — Якоб Амман, священик зі Швейцарії, що емігрував у Ельзас. Церковну доктрину амішів можна характеризувати як найконсервативніший варіант меннонітства (Див. Скромні люди).
Загальна чисельність | |
---|---|
330 000[1] (2018 р., Аміші старого обряду) | |
Засновник | |
Якоб Амман | |
Регіони із значимою популяцією | |
Огайо, Пенсільванія, Індіана, Нью-Йорк | |
Релігії | |
Анабаптисти | |
Писання | |
Біблія | |
Мови | |
пенсильванська німецька, швейцарський діалект, бернський діалект, нижньоалеманський діалект, ельзаський діалект, німецька, англійська |
Значна частина сучасних амішів (понад 200 тисяч) живе в США і Канаді. Найконсервативніші групи амішів США зберігають у побуті пенсильванську німецьку мову (серед англо-американців відому під назвою «пенсильванська голландська мова», Dutch).
Після тривалих і масштабних гонінь, яких аміші зазнавали на батьківщині за звичаї хрещення в дорослому віці та протистояння союзу церкви й держави, вони нарешті знайшли «тиху гавань» в Америці завдяки відомому квакеру Вільяму Пенну. Аміші неодноразово приймали мученицьку смерть на батьківщині від рук нетерпимих супротивників, часто їх саджали в мішки й топили в річках. Оскільки під загрозою виявилося саме життя амішів, вони масово переселилися в Пенсильванію на запрошення Вільяма Пенна, у рамках його «святого експерименту» релігійної терпимості 1727 р.
Головна риса їхнього віровчення — це суворе дотримання Святого Письма. Первинне значення аміші надають тому, що міститься в Посланні апрстола Павла до Римлян, тобто нормі про відокремлення церкви від держави.
Аміші — прихильники старого традиційного способу життя. Основна їхня частина відмовляється від будь-яких технічних засобів, що можуть пов'язувати їх із зовнішнім світом: електрики, водогону, центрального опалення, телефону тощо. Більшість із них носить одяг і головні убори певних кольорів і фасонів, їздить у старовинних візках, запряжених кіньми, використовує лише залізні колеса, орють землю кінним плугом. Діти й жінки амішів ходять босоніж у теплу пору. Їм заборонено служити в армії, фотографуватися, кермувати автомобілями й літати літаками, мати комп'ютери, телевізори, радіоприймачі, носити наручного годинника й обручки. Шлюби аміші укладають лише зі своїми одновірцями.
Спеціальних культових споруд більшість амішів не має, і моління проходять по черзі в будинках членів спільноти. Служби відбуваються що другу неділю. У неділі, коли служб немає (Неділя дружби), аміші відпочивають і відвідують друзів. Кожна аміська громада має двох проповідників. Єпископ і диякон служать у двох громадах, скликаючи в них служби Божі по черзі в різні неділі.
Чисельність амішів становить 200 тисяч, за етнічним походженням це здебільшого ельзасці. Усвідомлюючи свою приналежність до однієї спільноти, аміші, проте, розділені на різні групи. Найконсервативнішою є Меннонітська церква амішів старого ладу. У 1866 році в Індіані внаслідок руху за духовне пробудження амішів засновано Євангельську меннонітську церкву. У 1910 році створено Консервативну меннонітську конференцію. Її прихильники почали скликати служби Божі у спеціальних будинках зборів, організували недільні школи. Інша організація, що відокремилася — Аміська меннонітська церква Бичі — дозволила використовувати автомобілі, трактори й електрику. Ця ж організація веде й місіонерську діяльність, чого не практикують інші аміші.