Історія Нової Зеландії
аспект історії / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Історія Нової Зеландії за різними джерелами розпочалася близько 700-т років тому. Нідерландський мореплавець Абель Тасман став першим європейцем, який побував на теренах Нової Зеландії. Капітан Джеймс Кук, який у жовтні 1769-о року досяг берегів далекої країни став першим європейцем, який зміг об'їхати країну та нанести її на мапу. З кінця 18-го століття до країни регулярно прибувають дослідники, моряки, місіонери, торговці та авантюристи. У 1840-у році було укладено угоду Вайтангі між Британією та маорі, за умовами якої останнім надавалися такі самі громадянські права, як і британцям. Решта століття минає у колонізації Нової Зеландії. Згодом впровадження європейської економічної та правової систем призводять до зубожіння корінного населення (маорі) і перехід влади до пакеха (назва яку утворили маорі спеціально для європейців).
З 1890-х років парламент Нової Зеландії прийняв ряд прогресивних ініціатив, у тому числі жіночого виборчого права і пенсій. Країна залишалася активним членом Британської імперії, і 110,000 вихідців з Нової Зеландії брали участь у Першій світовій війні. Після війни Нова Зеландія підписала Версальський договір (1919) та вступила в Лігу націй. Країна проводить незалежну зовнішню політику, але під контролем Великої Британії.
З 1930-х років було врегульовано економіку та взято курс на досягнення загального добробуту населення. У 1950-х роках розпочалося заселення маорі у великі міста, що в свою чергу призвело до масових протестів і доповнення угоди Вайтангі.
У 1973-у році внаслідок глобальної енергетичної кризи економіка країни сильно постраждала. Окрім цього було втрачено найбільший ринок збуту новозеландських товарів — Велику Британію, оскільки та приєдналася до Європейського економічного співтовариства. У 1985-у році Нова Зеландія офіційно стає без'ядерною країною та забороняє вхід у свої територіальні води кораблів з ядерною зброєю або ядерними енергетичними установками. Через два роки, у 1987-у році було прийнято закон, як визнає мову маорі другою офіційною мовою держави на рівні з англійською.